22.11.14

 

 

Трагедія, що розгорнулася на українській землі 1932 року і стала найжахливішим злочином проти нашого народу, зібрала сьогодні небайдужих білоусівчан біля пам’ятного знаку жертвам Голодомору.

Присутні поклали квіти, запалили свічки, вшанували хвилиною мовчанняпам’ять жертв голодоморів

З словами глибокої скорботи звернувся до присутніх сільський голова С.В. Левченко. В закінченні його виступу актуальна на сьогодні фраза : «Голодом вибивали нашу свободу. Не підкорені у ´33-му – непереможні сьогодні!»

Також дуже змістовною була розповідь О.Костюк – завідуючої Білоусівською  сільською бібліотекою №1, в якій вона розповіла про свідчення очевидців тих страшних днів. Доповнили її розповідь М.Гладун та І.Кулик.

На завершення пролунав вірш М.Гладуна

https://www.youtube.com/watch?v=4O3ArKWHttE

Наша стражденна мати Україна

Скільки горя бачив твій народ

І знов біда на тебе навалилась

Чи вже від тебе, відвернувсь господь?

 

Скільки людей в нас голодом убили?

Скільки людей забрала в нас війна?

Але ж неможна увесь народ убити,

Ми нація, яка  усе перемогла.

 

Ви, наші предки,й рідні України

у голоді пройшло Ваше життя,

Скільки від голоду на цій землі померло,

Хотя й родюча, чорна ця земля.

 

Росія нам цей голод сотворила,

Щоб згинув український наш народ.

І в даний час війну нам посилає

Ми не здамося бо  з нами є Господь.

 

Ми довго йшли  до волі, до свободи,

І нарешті , ти вільною була,

 Але наш брат зі сходу росіянин

Для  України він єсть кат

Не дбає нам добра.

 

Хто ж ми є хто, на цій землі стражденній        ,

Питаю я у себе, питаю і у вас.

Ми України  правдою блаженні,

А життя хороше, залежить і від нас.

 

 

 

 

 

 

 

 

Повернутись